У 2006 році дев’ятеро дітей разом зі своїм священиком (діти готувалися при Храмі до першої сповіді) один раз на тиждень вирішили збиратися разом, щоб пограти у футбол. У хлопчаків на той час був лише один футбольний м’яч і велике бажання грати у футбол. На той час у нашому місті вже були дуже сильні дитячі колективи (ФК Мукачево, ФК Соколята), проте не всі потрапляли в ці клуби до основного складу. Так день за днем навколо цих дітей почали збиратися інші діти. І одного разу хтось з дітей сказав: «От було б добре зіграти з якоюсь командою». Але, щоб грати, потрібно створити колектив. У нас тоді не було навіть потрібних одинадцяти гравців одного віку. Але у нас була мрія. І вона здійснилася. Ось прізвища цих дітей, з яких розпочалася ФШ «Синай»: Булина Едуард (перший капітан), Булина Віталій, Барчі Іван та Барчі Віталій, Ребар Микола, Горват Анатолій, Раточка Іван та Раточка Олександр, Кеменяш Владислав. Прізвища цих дітей назавжди будуть внесені в історію нашої школи як тих, хто повірив в можливість того, що при Божій допомозі в них буде своя команда.
На той час у цих дітей не було ані коштів, ані футбольного поля, ані футбольної атрибутики. Був тільки один футбольний м’яч, який вони придбали за спільні кошти. Попереду на нас чекала велика робота, яка вимагала великих морально-психологічних та фінансових затрат.
З того часу минуло 15 років. Хтось насміхався з нас, хтось розумів, але для нас була визначальною думка Господа Бога. Ми добре усвідомлювали, що якщо те, що ми робимо не матиме на собі Божого благословення, ми припинимо своє існування. Тому ми ніколи ні про що не переживаємо, бо знаємо, що існуємо тільки завдяки волі Божій. У нас завжди є кошти. В нас не має спонсорів. Школу утримують батьки. Проте діти з бідних родин займаються безкоштовно.
Ми не маємо і досі свого спортивного майданчика. У нас немає жодних боргів, бо ми не дозволяємо собі робити зайві витрати. Але у нас є команда. Команда, яка демонструє зовсім не погану гру у футзал. В нас не просто команда – у нас футбольна сім’я.
На сьогоднішній день нашу про нашу футбольну школу знають від Ужгорода до Донецька і за кордоном.
Неможливо розповісти про всі ті Божі благословення, які ми отримали за ці роки. Все, що з нами відбулося за цей період, ми можемо вважати Божим дивом. Нас не створювали політики, чи бізнесмени. Нас створив Всемогутній Бог. На сьогоднішній день «Синай» – це не тільки діти з Мукачева.
Ми є позаконфесійною, незалежною громадською організацією, юридична особа. Багато з людей коли читають в назві школи «християнська» починають допитуватися до якої християнської конфесії ми належимо? Ми не презентуємо якусь окрему конфесію, а слово «християнська» вживаємо тому, що вважаємо що людина повинна вирости не стільки добрим спортсменом, як добрим християнином. Ми ставимо своєю основною ціллю забрати дітей з «вулиці». Звідси і назва школи – «Синай». Саме на горі «Синай» Господь Бог дав Ізраїльському народові заповіді Божі, і ми мріємо, щоб кожний синаєць жив по заповідям Божим. В нашій школі є діти різних християнських конфесій: католики, православні, протестанти і всіх ми намагаємося виховати добрими, чуйними, завжди готовими пожертвувати собою для добра свого ближнього, людьми. Щоб дитина не відчувала себе самотньою, щоб завжди відчувала себе потрібною – для того і створений цей колектив. Для нас дуже важливо дати дітям з бідних сімей, «дітям вулиці» шанс в житті.
Якщо хтось подумав, що в нас всі стосунки всередині колективу ідеальні – він помилився. У нас різні діти, у них по-різному складається життя. Але ми вчимося просити вибачення один в одного, вчимося терпіти один одному, вчимося любити один одного. Ми далекі від ідеалу, але в нас є бажання стати кращими. Девізом нашої школи є наступні слова: «Ніхто не кращий, ніхто не гірший».
Дуже легко тренувати одарованих футбольним талантом хлопчаків. Але куди подітись дітям, які по тій чи іншій причині не потрапляють до основного складу команди? «Синай» чекає всіх! Тренуються всі, грають найкращі. В «Синаї» дитину цінують не тому, що вона добре грає у футбол, а тому, що вона особистість. Всі діти, які, займаються в нас «не перехоплені», «не переманені» з інших команд, вони наші – синайські і кожного з них ми вчили грати у футбол.